Раковина або умивальник – один з найважливіших елементів ванної кімнати. Адже якщо душовою кабіною чи ванною ми користуємося лише 1-2 рази на добу, то до раковини, буває необхідно звертатись по десять разів на день: помити руки, почистити зуби, прополоскати обличчя, тощо. А якщо над раковиною встановлено велике дзеркало, а навколо розвішані полички та тумбочки, то це місце за лічені хвилини перетворюється на філіал салону краси.
У підсумку вибрати раковину не так вже й просто, тому багато хто губиться, коли постає така потреба. Адже хочеться, щоб умивальник був естетичним та надійним, але при цьому недорогим. Ну, якщо з ціною ще більш менш все зрозуміло, то аспекти надійності і тим більше естетики – досить суб’єктивні поняття. Тому, у цій статті, спробуємо дати об’єктивну оцінку умивальникам та раковинам, які зараз присутні на ринку, та спробуємо допомогти вам у виборі умивальника у ванну кімнату.
Крок перший: з чого виготовляються умивальники?
Звичайні, найбільш популярні та ходові умивальники для ванної кімнати являють собою велику чашу, зазвичай виконану з порцеляни або фаянсу.
До речі, а чому порцеляна або фаянс? По-перше, нейтральний білий колір з приємним відблиском підходить практично до будь-якого дизайну. По-друге, найчастіше ванни також мають біле забарвлення. Крім того, фарфор або фаянс практично не дряпаються, через що їх можна експлуатувати довгі роки.
Однак є й мінуси, головний з яких – крихкість: раковина може легко розбитися на дрібні шматочки при падінні на неї чогось важкого.
Також виготовляються умивальники з загартованого скла, дерева (просоченого смолою), штучного каменю, гранітної крихти, композитних матеріалів, тощо. Умивальники з цих матеріалів гарантують тишу в роботі, вони досить міцні, а в силу оригінального і незвичного матеріалу – ще й цікаві з точки зору зовнішнього вигляду. Один недолік – досить висока ціна.
Якщо з раковинами з порцеляни та санфаянсу, більш-менш зрозуміло, то про решту матеріалів, так не скажеш. Тому, розглянемо особливості раковин, виготовлених із зазначених вище матеріалів:
- Раковини з композитних матеріалів зазвичай виготовляють з наповнювача (гранітного і кварцового порошку) та акрилу, що виконує роль сполучного компонента. Вони дуже міцні, легко доглядаються, стійкі до термічних та хімічних впливів.
- Скляні умивальники важко назвати практичними, оскільки вони потребують досить ретельного догляду і дбайливого ставлення до себе, однак виглядають такі моделі надзвичайно ефектно.
- Умивальники з мармуру виглядають також досить переконливо в інтер’єрі ванної кімнати, при цьому досить важкі та міцні. Мармур, як відомо, досить дорогий, а також вимагає дбайливого поводження і постійного догляду, оскільки через пористості матеріал вбирає воду, а у його порах може накопичуватись бруд.
- Раковини зі штучного каменю зовні мало чим відрізняються від виробів з натурального, при цьому вартують істотно нижче. Їх складно подряпати, проте легко розбити. Поверхня раковин зі штучного каменю зазвичай не має пір, завдяки чому вони легко чистяться.
- Раковини з нержавіючої сталі одні з найбільш довговічних. Вони легко миються, але вимагають акуратності, оскільки також легко дряпаються, а не витерті краплі після миття залишать на поверхні розводи. Не забувайте ще про один мінус сталевих умивальників – сильний шум від падіння потоку води.
- Найменш поширені раковини з дерева, оскільки дуже дорогі. Однак виглядають вони в інтер’єрі ванної кімнати достатньо незвично. Спеціальна обробка робить поверхню такого умивальника схожу на пластик. Поводитись з такими моделями слід з великою обережністю.
Найбільш популярні умивальники – виготовлені з порцеляни та санфаянсу
Крок другий: визначаємося з типом умивальника
Отже, всі раковини для ванної кімнати можна розділити на декілька груп відповідно до їх функціональності та варіанту установки. Слід зазначити, що одна модель раковини часто може бути встановлена різними способами.
Тому раковини для ванної кімнати можна умовно класифікувати на такі групи та підгрупи:
Раковина-тюльпан (п’єдестал, стовп). Такого типу умивальники встановлюють на ніжку, в якій приховують весь комплекс підводки.
Безсумнівним плюсом тут є відсутність необхідності в проведенні додаткових будівельних робіт з метою приховування труб у стіну. Подібні моделі часто застосовуються у ванних кімнатах невеликої площі. Ніжку раковини, яка не має задньої частини, називають напівп’єдесталом.
Установка на п’єдестал або напівп’єдестал означає кріплення раковини до стіни її задньою частиною з упором на нижню ніжку – п’єдестал, якраз і є її нижньою частиною.
Як вже було описано вище, п’єдестал дозволяє приховати сифон, розміщений внизу раковини, і створити завершений образ квітки (п’єдестал як стебло, раковина як пелюстки). Саме тому подібну комбінацію прийнято також називати «раковина-тюльпан». В результаті виходить досить завершений і акуратний образ. Але з практичністю проблема: умивальник на п’єдесталі фактично позбавляє можливості організувати невелику шафку під ним.
Накладні раковини – як можна здогадатись з назви, призначені для установки чи вбудовування на спеціальну тумбу, або шафку-опору. В результаті раковина надійно закріплена (задньою частиною – до стіни ванної кімнати, а нижньою частиною спирається на шафку), має завершений акуратний зовнішній вигляд, сифон прихований в надрах тумби і прикритий її дверцятами, а на поличках можна розмістити масу дрібниць, потрібних у ванній кімнаті (мило, шампуні, побутову хімію, щітки, мочалки,тощо.). Результат – відмінна комбінація гарного зовнішнього вигляду і прекрасна практичність. До речі, як вибрати тумбу під умивальник можна знайти в нашому окремому матеріалі: «Тумба під накладну раковину: особливості вибору».
Варіанти умивальників
Вбудовані раковини. Також зустрічаються раковини, що вбудовуються у стільницю, виконані за принципом врізної кухонної мийки. Відповідно і плюси у них аналогічні – «єдність» у зовнішньому вигляді, збереження загального стилю оформлення ванної кімнати. Також велика довга стільниця дозволяє розмістити всі необхідні засоби гігієни та догляду (креми, мазі, мило, шампуні, гелі), а під стільницею можна, знову-таки, облаштувати кілька корисних шухлядок чи поличок. Подібні умивальники зазвичай встановлюються в прорізаний у стільниці отвір або кладуться на неї зверху. Головний мінус – високі вимоги до герметизації стику раковини і стільниці. Адже у ванній кімнаті постійно волого, а через умивальник щодня проходить кілька літрів води. І її бризки, потрапивши в стик раковини і зрізу стільниці, можуть з часом призвести до утворення там грибка, загнивання дерев’яної основи стільниці, відшаровування її верхнього пластикового покриття, тощо.
До речі, існує і такий тип, як умивальник-стільниця, який являє собою традиційну стільницю з поглибленням в ній для води. До традиційних плюсів стільниці (місце для різних дрібниць) додається і відмінна герметизація, адже стільниця і раковина в даному випадку – це єдине ціле.
Варіанти умивальників
Підвісний умивальник, або раковина-консоль. Такий умивальник встановлюється на спеціальні кронштейни, що закріплені в стіні ванної кімнати: фактично раковина або умивальник висять на стіні – звідси й назва. В даному випадку основне навантаження несуть ці кронштейни, причому в стіні ховають як водопровідні, так і каналізаційні труби. Нерідко внизу умивальників встановлюють п’єдестал або напівп’єдестал, який також може взяти на себе частину навантаження.
Існують і раковини з установкою на стелаж або на пральну машину. Останні особливо цікаві, оскільки дозволяють вигідно організувати місце і розмістити пральну машину навіть в дуже маленькій ванній кімнаті.
Варіанти умивальників
Окремо варто згадати кутовий умивальник, який відрізняється компактними розмірами і зазвичай виконаний у формі чверті кола. Даний умивальник призначений для установки в кутку, де сходяться дві стіни, і кріпиться на перпендикулярні кронштейни. У більшості випадків це компактне рішення для кафе, офісів, де потрібно швидко сполоснути руки, але не для зручного користування у будинку: занадто малий розмір, незручний підхід (стояти у кутку), складно облаштувати різні полички і шафки.
Нарешті, існує і підлоговий умивальник, що являє собою єдине ціле з умивальника і повноцінного п’єдесталу до нього. Така конструкція розв’язала руки дизайнерам, що дозволило створювати дуже цікаві та незвичайні конструкції.
Варіанти умивальників
Крок третій: визначаємось з розміром умивальника
Після визначення типу раковини та можливості її монтажу залишилося питання лише в розмірах. Тут кожен вирішує сам, що йому потрібно, відштовхуючись від розмірів ванної кімнати і запасу місця для умивальника або раковини.
Оптимальна ширина умивальника знаходиться в діапазоні 40-70 см, такі моделі і найбільш популярні. Компактний умивальник шириною менше 40 см не дуже зручний для щоденного використання і більше призначений для установки в кафе або офісі. А великий умивальник шириною від 70 см і більше потребує великого запасу вільного місця, та й коштує набагато дорожче звичайного.
Слід зазначити, що існують особливо широкі умивальники і раковини, ширина яких наближається до 100 см і навіть перевищує цю позначку. Як правило, це моделі з додатковими бічними «крилами», які в підсумку утворюють єдине ціле з стільниці та раковини, або це моделі з двома раковинами, об’єднаними в єдиному корпусі.
Аналогічна ситуація і з глибиною умивальника. Найбільш популярні раковини середньої глибини – від 30 до 60 см. Більш глибокі умивальники (більше 60 см) підходять тільки для високих людей з довгими руками, оскільки звичайні людині буде потрібно сильно опускати руки і кланятися, через що може боліти спина. Навпаки, неглибокі раковини (глибиною до 30 см) не зможуть утримати бризки води.
Крок четвертий: важливі дрібниці
При виборі умивальника у ванну кімнату, важливо звернути увагу і на дрібниці. Наприклад, існують раковини з отвором під змішувач і без такого. Ясно, що якщо у ванній кімнаті встановлено єдиний поворотний змішувач, який обслуговує і ванну, і раковину, то необхідність в отворі відпадає. Але, по-перше, в більшості випадків для раковини підведені окремі труби і є можливість встановити окремий змішувач. А, по-друге, навіть якщо вам сподобався певний умивальник, але в ньому наявні непотрібні отвори для змішувача, не зупиняйтеся перед покупкою – отвір можна закрити або декоративною хромованою кришкою, або малопомітною кришечкою «в колір», або взагалі встановити туди мильницю з фіксатором в отворі.
Ще один важливий момент – наявність отвору для переливу, який вбереже від затоплення ванної кімнати. Даний отвір може бути наскрізним і до нього доведеться тягнути окремий шланг від сифона, або вбудованим в конструкцію раковини з виходом води у нижній основний отвір для відведення води – тоді спрощується монтаж і можна використовувати звичайний сифон. Але це не головне, тут головне – щоб отвір для переливу взагалі був у наявності.
Коротко на цьому можна і закінчити: основи описані, а далі вже вибір на власний «смак і колір». Ми бажаємо вам, щоб вибір був вдалий, і раковина для ванної радувала вас на протязі довгих років!
І на додачу – перегляньте коротке відео, про те, як вибрати умивальник у ванну кімнату:
